Ти не знаєш, хто це придумав. Ти не розумієш, чому це так складно і боляче. Але ти мусиш пройти цим коридором. Зазирнути в кожну кімнату, хай скільки страждань на тебе там чекає. Боротися у запеклому бою на виживання – до крові, до втрати свідомості. Аби наприкінці шляху зрозуміти – ти бився сам з собою. І переміг. Ти прожив. Ти був щасливий.

Відеотрейлер

Дякую Вам за виставу! Повернулося відчуття, яке колись загубилося десь там… у коридорах. У коридорах моєї душі. Тих коридорах, у яких живе оголена правда. І ви мене своїм виступом роздягали догола. Я не знаю, як ще це пояснити, бо бракує слів. Я зрозуміла кожен рух, кожне почуття, стрибок, подих, погляд. Вони танцювали навіть очима! Так, це була не історія. Це було життя. І це неможливо! Показати, станцювати ціле життя!

Катя Бикова

глядачка

Історія

Чи стане серця дійти до кінця?

Він народиться усміхненим та цікавим до всього. Він дивитиметься на оточення очима його Всесвіту – Мами. Триматиметься за той Всесвіт, аж поки Вона власноруч не зруйнує його. І тоді Його душею вперше заволодіє Гнів. Настільки нестримний, що він виштовхне Сина у темний коридор, і зачинить за ним двері до кімнати Сім’ї.

Вистава дає відповіді на головні питання життя.

Хіба є хтось, хто врятує від поневірянь коридором образ, розгубленості та самотності ліпше за справжнього Друга? Того, кому можна довірити сокровенне. Від душі посміятися. Затято і цілеспрямовано будувати мрію. Та що як, крім секретів, жартів, планів на майбутнє кімната Дружби зберігатиме правду про зраду? Таку, що вибухне ще одним непереборним бажанням – Помсти. Разом з Гнівом вони будуть здатні на найстрашніше.

Біль – жахлива сила.
Питання в тому, як зрештою ми обираємо нею керувати.

Зачинивши двері до кімнати Дружби, Він не захоче прощати. Нікого і ніколи. Він з головою порине у лють, рішуче піде коридором далі від усього чесного і справжнього, що колись знав та любив, і безжально трощитиме рештки людяності в своїй душі. Сп’янілий від відчуття безкарності, Він зрештою вчинить страшне. І лише тоді, коли весь світ відвернетеся, Він збагне, що накоїв. Ким став. І зненавидить себе.

Це діалог, до якого ми не завжди готові.
Проте, від нього не слід ховатися.

Вона буде тією, хто відшукає Його в темряві. Прочинить двері до кімнати, де Він згадає, як це – знову бути цікавим до всього, радіти, чекати, затамувавши подих. Буде поруч, аж поки Її час не скінчиться. Тож, коли любові усього Його життя не стане, Він вийде в порожній коридор і зрозуміє що всі двері зачинені. Далі шляху немає. І Він звернеться до Творця. Із молитвою прийде одкровення – окрім болі, у кожній з кімнат жила і любов. А отже, Він був щасливим. Так народиться прощення, яке Він нарешті впустить в серце.

Герої

Син

Головний герой. Захоплений світом, у який він народився, Син дуже швидко дізнається, що тут пліч-о-пліч із щастям йдуть біль, зрада, самотність, гнів та помста. Тож щоразу йому доведеться обирати, ким залишатися – людиною, яка здатна любити і прощати, або страшним Монстром, який руйнує все, що важливе. І він не завжди робитиме вірний вибір.

Мати

Та, що має бути найріднішою людиною для Сина. Вона подарує йому життя, виховуватиме його, докладатиме зусиль аби бути справжньою матір’ю, та згодом все сильніше відчуватиме потребу, аби і про неї хтось дбав. Тож, коли з’явиться чоловік, у котрого вона закохається, все інше відійде на другий план. Саме тоді вона втратить Сина.

Друг

Той, що вчасно підставить плече і підтримає, бо вірить – тільки так і треба вчинити. Так само, як йому довіриться головний герой, згодом навчиться відкриватись і він, і дорожитиме цією дружбою. Проте, у вирішальний момент Друг не пройде випробування спокусою отримати те, що йому не належить.

Шаман

Уособлення страху бути самим собою. Він – це маска, під якою можна сховати біль, розчарування, запитання, надії. Злитися з масою і більше не думати, який вибір є вірним.

Кохана

Вона не боїться Монстрів, які роздирають душу головного героя, адже бачить світло у ньому. Вона допоможе йому відродитися, і буде здатна на це диво, просто тому що любить.

Режисер-хореограф вистави: Юрій Пристаєцький
Сценарій: Тала Пристаєцька
Музика: Dulce Pontes
Тривалість: 1 година 30 хвилин

Технічна специфікація вистави “Коридор”

Відгуки

"Я ніби і сам багато чого бачив та прожив. Гадав, що мене вже навряд чи можна чимось здивувати, але те, що я побачив на сцені, вразило мене настільки глибоко, настільки наскрізь, що в мене просто не було слів. Мене питали: “Як тобі?” А я не міг відповісти. Кажуть, перед смертю життя проноситься перед очима – мені здається, саме це я і відчув… ДЯКУЮ!"

Макс Усачов,
глядач

"Мене особливо вразив танець друзів. У мене є подруга. Дякую Богові, ми ніколи не зраджували одна одній. Вона з’явилася в моєму житті так вчасно. Навчила доброті, показала, як до останку віддавати душу та сили близькій людини і не чекати на щось у відповідь. Мені здається, вона така одна у світі, і я щаслива, що вона назвала мене Другом. Кілька років тому вона переїхала до іншої країни. Все добре. Вона щаслива, і я так само. Та ніхто не здатен її замінити. Вона моя душа. Ваш танець нагадав кожну мить, яку ми переживали разом, як прихиляли голови на плечі одна одній. І моє серце плакало, сумуючи за нею. Як вам вдалося це зробити?"

Анонім

"Якби ця вистава дісталася Бродвею, на неї чекала би доля мюзиклів “Коти” або “Вестсайдська історія”. Глядачі у залі сьогодні не те що не ворушилися – вони навіть не дихали."

Відеовідгук
Денис Белькевич,
мистецтвознавець